Стежками видатного полтавця

Почати знайомство з нашим краєм ми пропонуємо з Полтави, яка асоціюється з затишними вулицями, парками і скверами, а ще, з гастрономічним шедевром – полтавськими галушками. У місті є памʼятник цій смачній страві. І тільки у нас ви можете скуштувати галушки за рецептом самого Івана Котляревського!

Саме з імʼям цього всесвітньовідомого письменника повʼязані і наймальовничіші куточки міста. У самісінькому його серці, на Івановій горі (названій на честь І. Котляревського), розташований один із його символів – Біла альтанка, побудована 1909 р. на залишках земляних валів Подільського бастіону Полтавської фортеці і зруйнована у Другу світову війну (разом з усією історичною частиною обласного центру). Відновленням міста та альтанки ми завдячуємо архітектору повоєнної Полтави Леву Вайнгорту.

Тут, поруч із величним Успенським собором колись стояла батьківська хата письменника. Однак, вона не збереглася. Точна копія Іванової рідної хати, а нині музей-садиба, була відтворена за акварельним ескізом Т. Шевченка (перебував у Полтаві 1845 р.) з нагоди 200-річного ювілею письменника.

Іван Петрович прославив своє імʼя поемою «Енеїда». Це справжня енциклопедія народного побуту, гостро приправлена гарним гумором, іронією. Але водночас вона була написана з великим співчуттям до непростого життя земляків. «Енеїда» після появи стала такою популярною, що перетворила свого автора на відомого і модного письменника, а нашу мову вивела зі статусу провінційної, започаткувавши становлення нової української літератури.

Котляревський – автор пʼєс для полтавського театру: «Москаля-Чарівника» та «Наталки Полтавки». Поява останньої стала тріумфом на сцені. І пізніше була дуже відомою, тому подейкують, що власник театру Іван Штейн викрав її текст і ноти, та без дозволу автора ставив її в інших містах України.

З часу першої постановки «Наталки Полтавки», вона завжди збирала аншлаг. Не в останню чергу, завдяки іншому нашому видатному земляку – композитору Миколі Лисенку. Його опера за однойменною п’єсою Івана Котляревського і нині є окрасою репертуару багатьох театрів України.

Завдяки своїй творчості та громадській діяльності Котляревський завжди користувався великою повагою серед містян. Не даремно, в останню путь його проводжали мало не всією Полтавою. За бажанням письменника, його поховали на околиці міського кладовища. Могила залишилася недоторканою до нашого часу, навіть після ліквідації цього цвинтаря у 1937 р.

З нагоди відзначення сторіччя появи поеми «Енеїда», у Полтаві, на бульварі, що нині зветься його іменем, постав памʼятник Котляревському. Роботу над монументом довірили найкращим – автором бронзового погруддя та горельєфів зі сцен його творів, що прикрашають постамент ми завдячуємо нашому земляку, юристу за професією і видатному скульптору-передвижнику Леоніду Позену, постамент виконав архітектор Олександр Ширшов. Памʼятник побудований народним коштом.

Відкриття його відбулося у 1903 році. На цю визначну подію до Полтави прибули гості з усієї України, відомі письменники, науковці, серед них, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький, Панас Мирний, Василь Стефаник, Василь Самійленко, Олена Пчілка. Полтавці радо вітали гостей. Говорять, що у місті того дня навіть позачинялися крамниці, а крамарі ходили вулицями, пропонуючи твори Котляревського та парфуми «Наталка Полтавка». Люди за можливість подивитися на урочисте відкриття з вікна будинку на вулиці Малопетровській (нині – Небесної Сотні) платили чималі гроші. Урочистості за участю відомих гостей продовжилися у Полтавському просвітницькому будинку (нині кінотеатр «Wizoria» по вул Гоголя, 22).

За кількадесят років у місті зʼявився літературно-меморіальний музей І.Котляревського на проспекті Першотравневому, 18, парк та вулиця, що також увіковічнять його славне імʼя.