Край навік прославлений Гоголем

Відвідуючи Полтавщину, рекомендуємо побувати у місцях, пов’язаних з одним із найоригінальніших письменників – Миколою Гоголем. Він відомий завдяки збіркам «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород», пʼєсі «Ревізор», легендарній повісті «Мертві душі», існує припущення, що другий том цього твору автор знищив у вогні.

Письменник народився на Полтавщині у селі Сорочинці Миргородського повіту (нині Миргородський район) і запамʼятався тим, що полюбляв використовувати у творах містичні сюжети із казок та легенд підслуханих у земляків. Особливе натхнення він черпав у Диканьці та її околицях. З прадавніх часів село оповите легендами. За однією з версій, назву Диканька пов’язують з тим, що навколо поселення росли непрохідні дикі ліси. У ⅩVІІ столітті на околицях існувало підземне містечко, де жили монахи-відлюдники, які давали прихисток місцевим жителям під час набігів татар. Залишки цього містечка ваблять любителів старовини і в наші дні.

Розповідають, що за Гетьманщини у тутешніх лісах загадковим чином зʼявилася ікона Святий Миколай. Прочани тричі переносили її до церкви в селі та наступного ранку образ знову знаходили на старому місці. В окрузі зʼявилися чутки про його чудотворні властивості. Пізніше на цьому місці була збудована деревʼяна, а потім камʼяна церква. На замовлення колишніх господарів тутешніх земель Кочубеїв, зодчий Микола Львов запроектував її ротондальної форми з подвійним куполом (уперше в храмовому будівництві), що покращило освітлення і акустику. Під час богослужінь мало здаватися, що молитви співців небесного походження. А ще церква, що нині є пам’яткою архітектури національного значення, тісно пов’язана з Миколою Гоголем. До неї зі свого маєтку ходила пішки мати письменника. Долала майже 30 кілометрів, щоб перед іконою великого угодника Божого помолитись про здоров’я майбутнього сина. В його ж честь дала імʼя новонародженій дитині.

Миколаївський храм, що був родинним храмом-усипальницею родини Кочубеїв, зберігся до наших днів. Щорічно у ньому проходить міжнародний фестиваль церковного дзвону «Диканські передзвони». А ікона Святителя Миколая знаходиться у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка.

Неподалік від храму ростуть Кочубеївські дуби, що перебувають під охороною держави. Вони єдині залишилися від діброви, яка колись оточувала маєток Кочубеїв. Славу дубам принесла легендарна історія кохання гетьмана Івана Мазепи та його похресниці Мотрі. За християнськими канонами, цей союз був заборонений, окрім того, різниця у віці їх складала майже 50 років. Під цими деревами закохані зустрічалися таємно від батька. А через кілька віків під ними прогулювались Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ’яненко, Михайло Глінка, Михайло Щепкін. Дуби є однією з візитівок і туристичних магнітів Полтавщини завдяки повірʼю, за яким, нібито, доторкнутись до одного з них – запорука здоровʼя і довголіття.

Чудовою зоною відпочинку, особливо у травні, є Бузковий гай, висаджений у 20-х роках ХІХ століття князем Василем Кочубеєм для доньки Ганни, яка дуже хворіла. Бузкова яма належить до числа пам’яток садово-паркового мистецтва. Тут щороку лунає Обласне свято «Пісні Бузкового гаю». А сам він разом з Ялиновим гаєм та Пивоварськими ставками входить до Регіонального ландшафтного парку Диканський.

Про родину Кочубеїв нині нагадує Тріумфальна арка (автор проекту – Луїджі Руска) збудована у 1820 році на честь приїзду до їхнього маєтку імператора Олександра І. Це єдина пам’ятка, що залишилася від ансамблю садиби, куди входив розкішний палац, побудований наприкінці ХVІІІ столітті за проектом італійського архітектора Джакомо Кваренгі. Маєток був пограбований та спалений у 1919 році.

В історичному центрі Диканьки донині збереглася хрещата Церква Святої Трійці кінця ХVІІІ століття, збудована у стилі пізнього бароко. Микола Гоголь описав її у повісті «Ніч перед Різдвом». Нібито саме її розмальовував один з героїв твору – Коваль Вакула, там зберігається і скриня виконана руками цього персонажа.

Дослідники творчості нашого видатного земляка вважають, що в Диканьці він знайшов колоритних героїв для своїх творів – прообраз Пацюка, Солопія Черевика та ін.

На маршруті гоголівськими місцями слід виділити селище Великі Сорочинці Миргородського району. Тут письменник фактично був народжений і хрещений. Селище відоме на весь світ завдяки повісті «Сорочинський ярмарок». У ньому не одне десятиліття, а можливо й століття, як і по всій Полтавщині, проходили різноманітні ярмарки. Але лише Сорочинському судилося стати брендом нашого регіону. Щороку наприкінці серпня сюди на кілька днів з’їжджаються народні умільці та підприємці різних мастей, щоб розрекламувати товари й послуги гостям з України та зарубіжжя.

Досхочу наярмаркувавшись, пропонуємо відвідати Національний музей-заповідник М. В. Гоголя в с. Гоголеве Шишацького району. Це село визнане привабливим у межах всеукраїнського соціального проекту «Сільський ревізор». Тут провів дитячі роки письменник, в ньому він багато днів і ночей шукав натхнення, перебуваючи в дорослому віці. Родинний дім Гоголя не зберігся до наших днів у первісному вигляді, а був знищений у вогні Другої світової війни. І тільки в 1984 р. до 175-ї річниці з народження письменника музей відроджено. Допомогли архівні плани, спогади очевидців, листи сучасників, старі фотографії.

Нині тут є можливість навіть повністю поринути в містичну атмосферу часів Миколи Васильовича, взявши участь в тематичних екскурсіях. Проходять вони зазвичай, коли сутиніє. Влітку можна перенестись у ХІХ століття і опинитися посеред гоголівських героїв, таємничих постатей, Русалок, привітатися з самим Письменником, його Мамою та Молодшою Сестрою Ольгою. Взимку в музеї-заповіднику відвідувачам пропонується екскурсія «Різдвяна мандрівка до Гоголя». Щороку, шостого липня організатори запрошують охочих на наймістичніше обласне фольклорне свято «Купальські ігри на батьківщині Гоголя» на березі мальовничої водойми.

Нещодавно у селі відкрився Гоголівський культурний центр, у якому регулярно організовуються різноманітні заходи присвячені нашому видатному земляку та його творчості.