Гадяч відкриває свої таємниці

У Гадячі є багато цікавого для відвідувачів – і єдиний в Україні девʼятибанний храм, і другий після Умані, центр паломництва хасидів єврейського походження. Це старовинне місто – колиска роду Драгоманових, його називала своїм другим домом відома українська письменниця Леся Українка. До речі, 25 лютого виповнюється 150 років з дня її народження.

Тож саме про Гадяч наша чергова публікація із циклу присвяченому духовним і матеріальним скарбам Полтавщини.

Леся Українка назвала його містом «найукраїнішої» України! Милуючись краєвидами, що відкриваються з високого берега заплави Псла, вона надихалася на написання літературних шедеврів. Тут, у будівлі зведеній її матірʼю Оленою Пчілкою, письменниця приймала гостей – еліту української культури: буковинську письменницю Ольгу Кобилянську, композитора Миколу Лисенка. Місце у Гадячі, де колись стояв будинок Лесі Українки, нині носить назву Лесин Гай. У ньому дуже гарно і атмосферно, стежкою, якою ймовірно ходила сама жінка, можна спуститися до річки.

Місцеві жителі ретельно готуються до ювілею письменниці зі світовим імʼям, життя і творчість якої безпосередньо пов’язана з їхнім містом і, серед іншого, планують урочисто відзначити цьогоріч обласне літературно-мистецьке свято «Дивоцвіт Лесиного гаю».

Очевидно, що свій непересічний талант Леся Українка успадкувала від матері Олени Пчілки (уродженої Ольги Косач), – талановитої письменниці, журналістки, видавчині, перекладачки,  першої жінки – членкині-кореспондентки Академії наук України. А також рідного дядька – Михайла Драгоманова, відомого українського публіциста, історика, філософа, економіста, літературознавця, фольклориста, громадського діяча, засновника українського соціалізму.

За часів СРСР багато пам’яток пов’язаних з родиною Драгоманових-Косачів розійшлося по світах, чимало безслідно втрачено. Ті, що вціліли, нині зберігаються у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї. Тут також можна побачити й експонати присвячені періоду, коли місто було гетьманською столицею і ранговою маєтністю українських гетьманів. У 1654 році населений пункт, разом з округом, був пожалуваний російським царем Богдану Хмельницькому. Подейкують, що десь тут гетьман сховав свою казну. Ентузіасти навіть шукали її на дні річки Псел, але безрезультатно, тож у бажаючих є шанси!

Гадяч облюбував гетьман Лівобережжя Іван Брюховецький, зробивши його своєю резиденцію. Він тримав булаву упродовж п’яти років (1663-1668 рр.), і в цей час місто стало центром політичного життя, тут вершилися долі цілої держави, зберігалися атрибути гетьманської влади: клейноди, хоругви, військові скарби. Брюховецький спорудив собі дерев’яний замок, і церкву на честь Богоявлення Господнього, де згодом його і поховали.

А ще подейкують, у Гадячі він відзначився тим, що підтримав бджолярів, подбавши, щоб пасіки не обкладалися податками. Варто відзначити, місцеві жителі донині мають особливу прихильність до бджолярства, тут діє єдиний на всю Україну заклад де готують пасічників – аграрне училище, працює музей присвячений цим корисним комахам та способам їх розведення.

У козацьку добу у місті дбали про таємне пересування між різними важливими об’єктами – гетьманським палацом, урядовою канцелярією, судом, складами. З цією метою розроблялася система підземних ходів, якими активно користувалися і за часів Північної війни. До речі, славні сторінки історії краю вписані при обороні сотенного містечка Веприк від швецьких військ в 1708-1709 роках, де особливою завзятістю і хоробрістю відзначився козацький сотник Леонтій Масюк. До наших днів збереглася частина маєтку його родини у стилі раннього класицизму у селі Бобрик. Нині – це пам’ятка архітектури національного значення.

З року в рік до міста з Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії, Прибалтики та інших країн світу прибувають паломники – хасиди єврейського походження, щоб побувати на могилі свого святого: засновника руху хабад Шнеура-Залмана із Ляд, автора релігійної течії, яку підтримали тисячі послідовників. Він помер далеко від Гадяча, але за життя забажав бути похований саме тут.

Перлинами краю є чудові православні храми. Скажімо, у самісінькому центрі міста височіє Свято-Успенський собор, побудований на місці старовинної церкви кілька років тому. У ньому знаходиться вишита місцевою майстринею ікона з образом Святого Миколи Чудотворця. Священики називають її чудотворною і розповідають, що лик Святого кілька разів з незрозумілих причин, як негатив відбивався на склі, під яким зберігається.

А якщо відʼїхати від міста, то можна помилуватися красою і величчю унікальної, зведеної у стилі українського модерну, Покровської церкви у селі Плішивці, що височіє над крутим схилом Псла і помітна за багато кілометрів. Її збудовано на початку ⅩⅩ століття. Це стало можливим завдяки впливовому церковному діячу того часу єпископу Тульському та Белєвському Парфенію (Левицькому). Це єдиний в Україні уцілілий мурований храм з дев’ятьма банями, монументальності якому надають чотири колони.

В іншому гадяцькому селі Сари стоїть одна з найдавніших відомих деревʼяних однобанних церков – Святопокровська, що має прибудовану триярусну дзвіницю. Кажуть, що тут зберігаються мощі Києвопечерських Святих та список Чудотворної ікони Божої Матері «Утоли мои печали».

Тож, як бачимо, Гадяцький край має чимало цікавих туристичних об’єктів, і неодмінно своїм колоритом сподобається усім тим, хто постійно прагне відкривати нові цікаві місця.