Лубни – подорож крізь століття

Це місто є одним із найстаріших на Полтавщині. Його заснуванням 988 року завдячуємо рівноапостольному князю Володимиру Великому, того ж року він охрестив Київську Русь. Фортеця  міста використовувалась для захисту Посульської оборонної лінії. Про цю подію нагадують встановлені 1988 р. з нагоди святкування 1000-літнього ювілею міста, пам’ятні знаки на Володимирському майдані (художник – А. Кущ) та Ярмарковій площі (художники – брати Чаркіни). Про найцікавіше у Лубенському краї ми повідаємо у черговій статті із нашого пізнавального циклу.

На вʼїзді до Лубен, на високому пагорбі знаходиться перлина сакральної архітектури Лівобережної України, Мгарський Спасо-Преображенський монастир, його дзвіницю видно на кілька кілометрів. Храм збудований у XVIІ ст. митрополитом Київським Ісаєю Копинським на кошти княгині Раїни Могилянки-Вишневецької. За легендою  місце для монастиря набожній Раїні у сні вказали янголи.

Традиційно у родині Вишневецьких дбали, щоб Лубни процвітали. Жінка була матірʼю князя і місцевого магната Яреми Вишневецького, який побудував у Лубнах розкішний палац.

Славна сторінка історії монастиря повʼязана з Константинопольським Патріархом Афанасієм (Пателарієм), який 1653 р. знайшов у стінах храму останній спокій. Тут і був похований у сидячому положенні, за це його нарекли Афанасієм Сидячим. Через вісім років мощі Патріарха відкрили, і виявилося, вони – нетлінні. Відтоді краєм ширилася чутка про їхні чудотворні властивості, Афанасія канонізували. Нині мощі Патріарха знаходяться в Свято-Благовіщенському кафедральному соборі м. Харкова. Варто відзначити, що днем вшанування його памʼяті обрано 2 травня. Цьогоріч, ця світла дата співпадає з великим православним святом – Воскресінням Христовим.

Монастир розбудовували найвпливові українці. Гетьмани Іван Самойлович та Іван Мазепа на місці деревʼяної святині звели камʼяну, залучивши найкращих майстрів: зодчого Йогана Баптиста Зауера, художника-монументаліста та іконописця Івана Максимовича. В архітектурі храму поєднали риси давньоруського зодчества ХІ-ХІІ століть та козацького бароко.

Трагічні події сталися 1919 року. Більшовики розстріляли двадцять монахів та настоятеля. Після цього храм на довгі роки втратив призначення духовної святині. І тільки на початку 1990-х відновив цей статус.

Неподалік монастиря, на Кургані скорботи відкрито перший всеукраїнський меморіал жертвам голодомору 1932-33 років.

У Лубенському районі знаходиться одна з найдавніших пам’яток доби палеоліту у Східній Європі – Гінцівська стоянка. На ній можна побачити відтворений вигляд найдавніших жител людей, зроблених із археологічних знахідок – кісток мамонтів, зразки первісного мистецтва. На стоянці було знайдено унікальний уламок різьбленого бивня мамонта визначений іноземними експертами, як календарний запис спостережень за фазами місяця, тобто в Гінцях віднайшли найдавніший в Україні календар. Дослідженнями тут займається українсько-французька палеолітична експедиція Інституту археології НАН України. Знайдені матеріали стають надбанням не лише української, а й світової науки. Сам обʼєкт ретельно захищений і збережений для нащадків завдяки спеціальному переносному ангару. Памʼятка, відкрита для відвідування екскурсійними групами.

Археологічні розкопки у краї проводилися ще в XІX ст. коштом поміщиці і благодійниці Катерини Скаржинської. На хуторі Круглик, що належав її родині, вона заснувала  перший приватний загальнодоступний музей, а ще народну школу, бібліотеку, український аматорський театр. Згодом вона подарувала колекцію з понад 20 тис. експонатів і книг, Природничо-історичному музею Полтавського губернського земства (нині краєзнавчий музей ім. В. Кричевського у Полтаві). Це унікальні речі, значна частина яких і дотепер є в постійно діючій експозиції.

Цікаві експонати з різних епох можна знайти в Лубенському краєзнавчому музеї ім. Г. Стеллецького. Окрема експозиція присвячена доньці місцевого поміщика та чиновника П. Полторацького – Анні Керн. Жінка була знайома та вела переписку з відомим російським поетом Олександром Пушкіним. Більше того, саме їй поет присвятив відомого вірша «Я помню чудное мгновенье…». Існують відомості, що Олександр Сергійович приїздив у ці краї на зустрічі з жінкою, яка надихнула його на чудову поезію.

На місцевій Дослідній станції лікарських рослин, яку також варто відвідувати, око милує різнобарвʼя запашних трав. Традиції вирощування цілющих рослин тут існують починаючи з XVIІ століття, завдяки ченцям католицького бернардинського монастиря.

Буваючи у Лубнах, можна прогулятися затишними вулицями із вишуканими будівлями, такими як колишнє жіноче єпархіальне училище (нині ЗОШ №10 та філія Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова), окружний суд (нині приміщення Лубенської райради та райдержадміністрації), земська лікарня (нині дитяча поліклініка), церквою Різдва Пресвятої Богородиці.

Памʼятки, про які йшла мова, нещодавно було включено до нового цікавого туристичного маршруту, враження від яких лише підсилюються мальовничими місцевими краєвидами.